Стояла на узліссі Берізка. Стояла й зітхала, сумно опустивши віти. Пролітав повз неї вітер:
- Чому ти сумуєш, люба Берізко?
- Як же мені не сумувати? У всіх дерев стовбури красиві – коричневі або шоколадні, жовті або зеленкуваті зі смужечками й візерунками, а в мене стовбур білий, нудний, зовсім нецікавий.
Замислився Вітер, як цій біді зарадити. Можна було б її стовбур різнокольоровими фарбами розфарбувати. Тільки де чарівницю Веселку шукати? Небо хмарами затягло, сонечко далеко сховалося, а без сонечка Веселку не побачити. |