Дмитро Вишневецький – один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. В 1551 році – черкаський і канівський староста, організатор відсічі татарським нападам. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Дмитра Вишневецького розпочався влітку 1563 року. Із загонами козаків князь рушив до Молдови. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам.
Про обставини смерті Вишневецького залишилися свідчення і на чужих землях: «Його… скинули з вежі на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя до Галати. Зачепившись ребром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вбили його з лука». За легендою, султан Сулейман І, вражений його винятковою мужністю, запропонував українському князеві свою милість, якщо той зречеться християнської віри й перейде в мусульманство. Але Вишневецький ладен був краще загинути, ніж зрадити свою віру.
Загибель Дмитра Вишневецького не спричинила розпаду козацької організації. Більше того, після Люблінської унії, коли швидко зросла панщина на Галичині, на Волині, Північній Київщині та на Західному Поділлі і посилився національно-релігійний гніт, кількість козаків значно збільшилась, насамперед за рахунок селян і міщан. |