Учні 7 та 8 класів Дем'янецької гімназії, подорожуючи рідним краєм, вкотре переконалися: багато цікавого просто поруч. Дякуючи вчителю історії та географії Сергій Мамітько вони відвідали Святопреобораженський храм затопленого села Гусинці у Бориспільському районі. Унікальне і сакральне місце. Добратися туди можна, насамперед річкою. Нашим Дніпром-Славутичем із Ржищева. До Гусинців можна доїхати і по суходолу, а саме крізь село Сошників з лівого берега.
     Гусинці – колишнє село в Бориспільському районі Київської області. Затоплене водами Канівського водосховища у 1971 році. В царські часи Гусинці входили до складу Переяславського повіту Полтавської губернії.Складно повірити, але колись на тому самому місці, де нині розлилося водосховище, розташовувалося мальовниче українське село Гусинці. Однією з його головних прикрас була старовинна церква, побудована ще на початку 19 століття. Але в 70-х роках минулого століття, під час спорудження Канівського водосховища, води поглинули невелике село. Тепер ви не знайдете його на жодній карті – воно припинило своє існування. Незатопленими виявилися лише рідкісні пагорби, які утворили невеликі острівці. На одному з таких пагорбів і стоїть храм.

   Святиню зводили на совість, не шкодуючи ні матеріалів, ні праці. Кошти на її будівництво пожертвував місцевий пан, а за саму роботу взялися селяни. Цеглини сумлінно виготовляли на тутешньому заводі, а до будівельного розчину для більшої міцності додавали гусячі яйця.
    За 10 років до того, як село поринуло під воду, голова сільради дав наказ капітально відреставрувати будівлю церкви. За що і отримав сувору догану від вищого начальства. Але, мабуть, це і допомогло храму витримати натиск води, що омивала його протягом 40 років. Після того, як село припинило існування, стали ходити чутки про те, що храм затопило: мовляв, лише куполи видніються над дзеркальною гладдю. Але це не так. Церква частково підтоплюється лише під час весняного паводку.
    Довгий час святиня, поступово старіючи, на самоті боролася зі стихією. Загублений острівець обростав очеретом. А храм у Гусинцях – легендами. Подейкують, на церковні свята з серця річки лунав гучний дзвін. Його можна було почути під час туману, що допомагало рибалкам знайти дорогу додому.
   Відновити храм взялася релігійна громада УПЦ з Борисполя. Будівлю церкви визнали аварійною, але характер руйнувань був не критичним. Тому в 2011 році на пожертвування почалася реставрація церкви. Тепер його золоті куполи знову сяють чарівними переливами.
    Храмовий комплекс складається з будівлі церкви та дзвіниці, виконаних в стилі українського бароко. До невеликого острівця, на якому знаходиться святиня, веде акуратний місток.
     Церкву і це місце варто побачити хоча б раз у житті.

Світлана Петрівна Шквара вчитель української мови та літератури