Класна кімната прикрашена під інтер'єр селянської світлиці. На столі – портрет Тараса Шевченка у вишитому рушнику, хліб, сніп  колосків, глиняний посуд, дерев'яні ложки та інше.

На дошці – вислови про мову:

Мова народу – то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження.

                                                                      (В. Овсянико-Куликовський)

Мова – це доля нашого народу. І вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

                                                                      (О. Гончар)

Учитися гарній, спокійній, інтелігентній мові треба довго й уважно – прислуховуючись, запам'ятовуючи, помічаючи й вивчаючи. Наша мова – найважливіша частина не лишень нашої поведінки, а  й нашої особистості, нашої душі, розуму…

                                                                      (Д. Лихачов)

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

                                                                      (В. Сухомлинський)

Команда «Українознавці» і «Дивослово» займають свої місця.

Звучить пісня «Країно моя» Елеонори Скиданової

Ведуча. Україна - не тільки родина,

Де зросла й народилася я,

Це земної любові краплина,

 І родюча прекрасна земля.

Річка, озеро, спів соловейка –

Все це рідне мені і живе.

Навіть човник з паперу легенький,

Що на хвилі тихенько пливе.

Україна - це лагідне море,

Невловима захоплення мить,

І безмежної сині простори,

Де Дніпро сивочолий шумить.

Це розлога червона калина,

Що росте біля хати в саду,