Мета уроку: виховувати любов до книги

Плакати:

•    «Хто багато читає, той багато знає»,

•    «Не кажи "не вмію", а кажи "навчусь"»,

•    «Книга вчить, як на світі жити»,

•    «Книги — вірні друзі».

Стенд:     «Такою    я    повинна    бути    —    такою    я    стала    в    руках    чи­тача».

Учні.

Були ми всі смішними малюками,

 Зайшовши перший раз у перший клас.

Отримали ми зошит з олівцями

И за парту сіли ми найперший раз.

 Незабаром рік навчальний закінчиться,

Літо радісне прийде.

Кожен добре потрудився

І з. книжками подружився.

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлоп'ятка —

Хочуть всі читати.

Тому прийшли сьогодні ми ,

 До вас в. бібліотеку,  

  Щоб взяти з полиці книжечки

І з ними жити-дружити довіку.

Бібліотекар.

Ідуть до мене читачі

Зблизька і здалека.  

 Жду їх радісно завжди:                                                        

Я ж — бібліотекар!

Я полиці змайстрував

Для книжок, журналів,

Щоб читали їх усі

  Діти в цьому залі.

Слово- «бібліотека» грецького походження. Коли говорять: «Це слово прийшло до нас з грецької мови», то мають на увазі не ту мову, якою розмовляють греки — наші сучасники, а ту, якою розмовляли й писали в Стародавній Греції. Отже, перекладається слово так: бібліо — книга, тека — зберігання, тобто місце для зберігання книг. Перша державна бібліотека на Русі була створена в Києві в XI столітті Ярославом Мудрим. Він дорожив книгами, наказував збирати й оберігати їх.

Книги як люди. Уночі вони міцно сплять, а вдень — крокують пліч-о-пліч із хлопчиками й дівчатками до Країни знань: уранці разом вирушають до школи. Коли ж діти відпочивають — книги допомагають їм у виборі нових ігор чи розваг. І в лісі не дадуть заблукати, а допоможуть знайти дорогу додому й завжди дадуть відповідь на кожне запитання. А тому я хочу, щоб ви знали, які книги живуть на книжкових полицях.

Словник. Я — Словник, я вірний друг Підручника, і дуже любить мене українська мова. А зібрав я всі слова в алфавітному порядку з поясненням та тлумаченням.

Довідник. А я — Довідник учня початкових класів, ваш перший помічник на всіх уроках! За короткий час я допоможу вам знайти відомості з конкретних питань. Я як паличка-виручалочка. А коли ви будете в старших класах — вам допоможуть мої старші брати.

Енциклопедія. А я завжди поруч із найдопитливішими учнями при виконанні завдань. Також мене дуже люблять дорослі.

Художня книга. І мене люблять дорослі й діти. Та ще й так, що інколи не дають мені відпочити й уночі! Адже я така цікава та красива! Уся в малюнках, яскрава. І без пригод не можу! Тому, мабуть, мені раніше, ніж Іншим потрібно латати свитку.

Підручник. Але ж ти мрієш завжди бути найкрасивішою! Хіба тобі не прикро, ідо ти так швидко зношуєшся?

Художня книга. Ти як завжди все знаєш! Ніякої романтики! Ти ж мій старший брат, а тому я сподіваюся, що ти вже ознайомив дітей з правилами поводження з книгою. Ось скажіть, як ви, друзі, гадаєте, чому кажуть: «Книжка — твоє обличчя»? Правильно,  тому  що  в  гарного  учня  книги  чистенькі,  акуратно  обгорнуті, підклеєні, із закладками.

Художня книга. От-от! Із закладками! А я їх так люблю! Адже вони такі чудові!

Завжди нагадують читачеві, де він закінчив читати. І для мене вони — як прикраса — гарна, кольорова. Але, на жаль, ви не всі хочете ними порадувати!

Учень. Не хвилюйся, Книжечко, ми всі виготовили закладки, ось які!

Художня книга. Добре, добре. Але однаково свій Підручник ви більше поважаєте!

Учень. Чому ти так уважаєш?

Художня книга. Як чому? Адже він ніколи не мерзне, а я завжди роздягнена ходжу!

Учень. Не хвилюйся, Книжечко наша! Ми й тебе хочемо обгорнути!

Художня книга. Справді? Як же ви здогадалися про мої думки?

Учень. У нас був хороший наставник —

твій братик Букварик.

Учив він нас не тільки читати,

 а і як книгу шанувати.

Художня книга.

Так-так, розкажіть, а я послухаю.

 Я — книга, я — товариш твій,

тож берегти мене ти вмій.

Учень.

  Нас учив Букварик, і вчили всі учителі:

  Щоб книги завжди чистими були,

   Щоб інші діти після нас

  Завжди читати їх могли. 

  А для цього правила завчили ми такі:

Як захочеш книжку читати —

Перш за все слід її обгорнути.

 Знають це діти ще з дитсадка —

Не бруднитиметься книжки обкладинка,

  І до столу книжку не неси —

Під час їжі можеш забруднити її.

 Після їжі — мерщій до води —

 Книгу тільки чистими руками бери!

У ліжко з книжкою теж не йди —

Для очей твоїх — крок до біди!

 Не загинай сторінки по кутках —

Ріжки рвуться й псується сторінка тільки так!

 Для сторінок закладку візьми

 І між ними її помісти.

Сторінки перегортай,

 Тільки тримаючи їх за верхній край.

Не слинь пальці при читанні

 І не думай, шо ти на малюванні.

Не рви сторінок,

Не роби позначок,

Будь справжнім другом наших книжок!

Художня книга. Я приємно вражена! Ми звикли, що завжди наш господар Бібліотекар розповідає дітям про правила поводження з книгою. А ви вже готові запросити мене до себе в гості. Я б з радістю... Але я боюсь.

Учень. Чого?

Художня книга

Боюсь вологи, дощу чи снігу, Від цього я швидко старію!

Лікар Айболить.

Хвилюватися не треба,

 Тому що я видав наказ:

 На «носилках» будуть учні

Вас носити повсякчас.

А носилки чудові — папка кольорова!

І щоб знали всі діти, що в цім будинку

 Я щодня працюю не одну годинку.

Хто навчитися хоче книжки лікувати —

Приходьте, будь ласка, буду вас навчати.

 І, як лікар, хочу вам зачитати...

Правила гігієни читання:

•     не можна читати лежачи;

•      не слід читати, коли темно;

 •      промені світла мають падати на книгу зліва або зверху;

•   книгу слід тримати не ближче ЗО см від очей;

•    кожну годину потрібно давати очам відпочинок на 10 хв.

Бібліотекар. А на завершення я хочу побажати вам бути активними читачами нашої бібліотеки та допоможу дібрати книжечки до душі.