Учитель: Добрий день усім присутнім гостям та вам, діти. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на Землі Людиною». Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина, для чого вона живе на Землі, що значить бути справжньою Людиною?  Китайський філософ Конфуцій писав про те, що «потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість».

2.        Що ж таке людяність, на вашу думку?  (Учні висловлюють свої міркування).

Учитель: Отож, бути людяним - це оволодівати мистецтвом спілкування танавичками взаємної допомоги, радіти успіхам близьких, любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватись. Як кажуть:

Не віджени колючим словом

Того, хто руку подає, -

Так можна навіть випадково

І щастя втратити своє.

3.                 Для чого живе людина?

4.                 Який же слід повинна вона залишити на Землі?

Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, послухайте притчу. Майстер побудував кам'яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», - думав із гордістю Майстер, в цей час біля будинку грався семирічний хлопчик, він скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою. --- Навіщо ти зіпсував мою роботу? - з докором запитав Майстер. Пройшло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав з міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався - ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав літній чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називаєсвоє прізвище, але всі тільки плечима знизують - ніхто не пам'ятає цього чоловіка. Зустрівся по дорозі старенький дідусь, та й запитує:

-          Щось можливо ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи донька?

-    Ні, не маю я ні сина, ні доньки, - відповів літній чоловік.

-    Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

-    Ні, не посадив я саду...

-    Можливо, ти поле засіяв?

-    Ні не працював я у полі...

-    А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

-    Ні, і цього я не вмію...

-      Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? - з подивом запитав дідусь.

Нічого не зміг відповісти літній чоловік. І раптом він згадав ту мить, колизалишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов чоловік до нього. Стоїтьбудинок, ніби вчора збудований, а на порозі - закам'янілий слідок його дитячоїніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з гіркотою подумав літній чоловік. - Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя...»

                                   Ось така історія. Як ви думаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

Міркування учнів.

Учитель. І щоб ніколи не відчути гіркоти моменту, не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самому собі дати відповідь: у чому сенс мого життя,що я хочу досягти, яким я повинен бути. З давніх-давен філософи оцінювали роль справжньої людини. Вони шукали людський ідеал. Таких філософів часто називали «диваками». Але такі диваки прикрашали світ.

Учень. Сьогодні в нас є нагода поспілкуватися з одним із них.

Вони блукають по житті, шукаючи відповіді на свої запитання, освітлюють

дорогу вогнищем надії. І не будемо дивуватися, якщо наші диваки з’являються

серед нас.

Людина. Ось погляньте, який дивак з'явився. Невже він із тих, хто можеприкрашати світ? Дивіться, він із вогнем удень!

-                     Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з вогнем?

Діоген. Я грецький філософ Діоген і прийшов до вас із IV віку до вашої ери. Яшукаю людину! Вогнище допомагає мені знайти шлях до істини.

Людина.  Ну й дивак! Він шукає людину. А хіба ж ти ще не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без вогнища не бачиш, як перенаселена наша планети? Куди б не пішов чи не поїхав ти, не розминутися тобі з людьми. Діоген. Так, я бачу, що всі ви маєте вигляд людей. Але мати вигляд людини не важко, а от бути людиною дуже складно, Ось послухайте притчу про вільну людину. Чи знаєте ви, сучасники, що значить бути людиною?

Притча

Одна людина не мала, що втрачати, тож цим пишалась і вважала себе вільною.

«Мені нічого утрачати, - говорила вона. - Мені нічого втрачати!» Якось вона захотіла побачити себе. Поглянувши на чисту поверхню озера, вона дуже здивувалася, тому, що вона відображала тільки небо і хмари.

«А де ж я?» - розлютилась людина.

«А тебе немає», - відповіло озеро.

 Діоген. Мені приємно, що ви розумієте глибинний зміст буття людини.

 Вчитель. Ну ось. Що я казала, він шукає відповідь на своє запитання, Давайтедопоможемо цій людині, яка в пошуку істини долає шлях у століття. Зараз ми спробуємо з вами, співучасниками творення проектів, бачення цінності людини.

(Клас ділиться на 4 групи)

Учитель, Перша і друга групи, дайте відповідь на запитання

-      Які риси ви ціните у своїх друзях? Складіть проект «Образ сучасника»

Друга і третя групи дають відповідь на запитання:

-      Які риси я хотів би пронести крізь усе життя? Чого нового хотів би набути?Складіть проект «Я у майбутньому».

Учні відповідають на запитання, читають складені проекти

Діоген. Я радий нашій сьогоднішній зустрічі. Я ще не бачу у вас великих вад, ізаповідаю вам: будьте завжди Людьми, Набирайтеся життєвої мудрості і, пізнавши в житті зло, - не йдіть на угоду зі своєю совістю. Назавжди залишайтеся доброчесними людьми, громадянами своєї держави. Завжди шукайте шлях до Істини. Нехай у цьому вам допомагатиме цей вогонь. Прощавайте.

(Діоген залишає клас)

Учитель. Символом пошуку Істини у нас буде вогонь, залишений мудрецем.

-                     Яке значення вогню у житті людини?

(Вогонь здатний розтопити кригу. Вогонь може освітити шлях. Вогонь може зігріти і вселити надію світлим і чесним людям, які прагнуть бути корисним своємународу.

Але водночас він ніколи не зігріває тих, хто живе лише своїми інтересами, має пихатість, лінь, заздрість, думає лише про себе).

Учитель. Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша - вузька,безводна, засіяна колючками, повна небезпек... Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга - поросла квітами, сповнена насолод, і лише наприкінці стає кам'янистою, небезпечною,

-                     Яка вам більше не подобається?

-                     Яку ви обрали б для себе?

(Міркування дітей)

Учитель. Вам подобається перша. Це добре. Але чому вона така важка?

Учень. Тому що ніщо в житті не дається без зусиль, долати перешкоди,допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче.

Учень. Є такі чудові слова:

Витри піт солоний із чола,

І трудись, забувши про утому,

 Бо людина ціниться по тому ,

Що вона зробила, що змогла?

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало?

- Яка ваша найзаповітніша мрія?

Учитель. У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті: ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і  падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість не вічна, і сум не вічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали.Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати.