Вступ

  Духовність... Не важко побачити, що це поняття походить від дух. За уявленнями наших предків, дух — це безсмертна, нематеріальна основа людини, що визнає сутність її життя й відрізняє від тварин. Вони також вважали, що дух — це душа людини. Тому духовність дов'язують із внутрішнім світом людини, її душею. Кажуть: духовно багата, духовно чиста людина, тобто така, яка має багатий, чистий внутрішній моральний світ, — людина, що творить добро.

Досягти духовності можна тільки великою внутрішньою працею над собою. До нас дійшла книга «Ліствиця» (експонується в Національному музеї літератури України у м.Києві) монаха-самітника Іоана Ліствични-ка, який жив у першій половині І століття. Ця книга відкриває шлях до духовності. На цьому шляху, як на своєрідній драбині, автор визначив тридцять щаблів: 1 (найближчий до землі) — зречення від спокус світу; 2 — очищення від пристрастей; 3 — ходіння на прощу; ... 5 — каяття; ... 8 — негнівливість; 9 — незлопам'ятність; 10 — нездатність до наклепу; 11 — небагатослівність; 12 — небрехливість; 13 — гріх зневіри; 14 — гріх черевоугодництва; 15 — чистота; ... 24 — лагідність; 25 — смиренно-мудрість; ... 28 — молитва; 29 — очищення від жадоби; ЗО (найвищий щабель) — любов.

Уже багато століть ідуть люди цим чистим шляхом, долаючи щаблі духовності, піднімаючись на найвищий із них, назву якому дали наші предки — Любов.

Минали віки, і наші предки уклали Абетку Духовності, що передавалася від покоління до покоління, вбираючи в себе нові реалії життя. Для нашого покоління її озвучив Дмитро Білоус:

Аз, молюся словом сим до Тебе,

Боже мій, що сотворив на світі

Видимі й невидимі істоти,

Господи, пошли Свого на мене

Духа, щоб зродив у серці Слово,

Єже буде для добра всім сушим,

Животворне Мудрістю Твоєю.

Затверди Закон — ясний світильник

І дорогу праведного Слова,

Й рід слов'янський сподоби хрещений,

Крохких тих, котрі людьми Твоїми

Ласкою Твоєю нареклися,

Милості вони Твоєї просять.

Нам дай,Боже, всемогутнє Слово,

Отче, Сину й Найсвітліший Духу, —

Прагнучи од Тебе допомоги,

Руки піднесу свої до Неба:

Силу й мудрість дай Твою черпати,

Тільки ж Ти даєш снагу достойним,

Упаси нас, Боже, од спокуси,

Фараонської важкої злоби,

Херувимську мисль подай і розум,

Царю наш Небесний, хочу славить

Чудеса Твої предивні, вічні,

 Шестикрильної снаги спізнати,

 Щедре діло,Вчителем твориме,

 Юному й похилому доступне;

 Язиком новим хвалу воздати.

і Отцю, і Сину, і Святому Духу,

і нині, і присно, і на віки вічні

амінь.

АНГЕЛ

Ви, звичайно ж, чули, як на жінку або на дівчинку чи хлопчика, що відзначаються особливою красою, добротою, щирою та лагідною вдачею, люблять робити людям добро, — кажуть ангел. Зображення ангелів можна побачити в церкві на стінах, на іконах, де вони зображені у вигляді юнака з крилами.

На початку, коли ще не було ні світу, ні людей, Бог сотворив святих ангелів. Вони виконують волю Божу. Ангели безтілесні, невидимі й безсмертні, але можуть з'являтися перед людьми, щоб сповістити їм волю Божу. Тому ангелів вважають посланцями Бога, його вісниками. Слово ангел походить з грецької мови. Воно перекладається як посланець, провісник.

Існує дев'ять ангельських чинів, залежно від їхнього місця біля Божого престолу: архангели (ангели першого рангу), херувими (шестикрилі ангели з очима по всьому тілу), після вигнання людей із раю вони були поставлені охороняти дорогу до дерева пізнання, серафими (ангели з шістьма крилами), янголи.

Люди вірять, що кожен із нас має свого ангела-охоронця. Це той святий, у день якого людину хрестили. Для людини вважалося добре, якщо її називали іменем цього святого. Саме він ставав охоронцем людини й опікувався її долею. Тож день святого покровителя називають Днем ангела.

До ангела, як до Божого посланця, зверталися з молитвою, зокрема до свого ангела-охоронця. У вранішній молитві просили:

Ангеле Божий, Охоронителю мій святий, якого Бог послав мені з небес на захист! Щиро молюся до Тебе: Ти мене нині просвіти, від усякого зла збереоюи, на всякі добрі діла направляй і на дорогу спасіння наставляй.

У вечірній — просили прощення за гріхи і захисту від усяких спокус, допомоги, шоб стати достойним милості Всесвятої Трійці та Матері Господа Ісуса Христа, всіх святих.

Прочитаймо і поміркуймо

Казочка про хлопчика та янгола

Бджілка бджілці казку каже, бджілка губи медом маже... Чує татко, чує ненька, чує дівчинка маленька про ліси і про гаї та про хлопчика малого, та про Янгола святого, про зірничку у росі... Й ви послухайте усі!

Лісом йшов малий хлопчина, й прикра трапилась причина: заблудився він. Стежка вилась, та урвалась... Вже не ліс, а чорний праліс на стонадцять гін... Десь далеко дзвін...

Хлопчик стрів мале Зайчатко:

—  Йди до мене, в мене — хатка, в ній привітно, в ній не пусто — є морквина, є капуста, коржик на меду!

Й каже хлопчик той маленький:

—  Там нема моєї неньки, отже, не піду! Із кринички він напився, чемно Зайчику вклонився й мимо Зайчикової хати пішов стежечку шукати, а її нема, й падає пітьма.

Переліз глибокий рів і Лисичку там зустрів:

—Заблудився-заблукався, може, Вовка ти злякався... В мене є сосна висока, в мене є нора глибока, в ній і проживеш. Чом же ти не йдеш?

—Не життя там — посиденьки. Мені ж хочеться до неньки, до бабусі і до татка... — так промовив він.

Й знову чує дзвін.

Хлопчик дзвону уклонився, тричі він перехрестився та з-за листя, з-за гілляччя раптом Янгола побачив. При берізці, при ліщині усміхався він хлопчині:

—  Коли хрестишся до неба, йти тобі зі мною треба, твій знайдеться дім. — взяв за руку і повів через хащі, через рів...

їм цвіли зірниці-квІти, нахилялись пружні віти до травиці, до землі...

Далечінь обох манила, й церква солодко дзвонила за переліском в селі. І забув той хлопчик втому, бо без зайвих слів Янгол вів його додому, до матусі вів.

Андрій М’ястківський

—Яка пригода сталася з хлопчиком ?

—Хто його запрошував до себе?

—Чому хлопчик не залишився у Зайчика і Лисички? Як це його характеризує?

—Хто йому допоміг? Чи звертаєтеся ви до свого ангела-охоронщ? Коли і

чому?

Навчає Біблія

Молитва до янгола-хоронителя

З народної творчості

 Янголику Божий,

Хоронителеньку мій,

Ти все при мені стій:

 Рано, ввечір, вдень, уночі

Будь мені до помочі.

Стережи душі й тіла мого

Від усього злого —

До кінця життя мого.

 Мій янголе святий,

Небесний друже мій,

Веди мене до Бога,

 Бо то моя дорога.

Щодня мене пильнуй,

Від злого все рятуй,

Я хочу свято жити

І Богові служити.

— Вивчіть напам'ять

Чи вчила вас мати

—Скажіть, люди добрі,

чи вчила вас мати,

виходячи з хати,

тихцем промовляти,

щоб ви не забули,

 бува, сказать на дорогу слова:

—Святий ангеле,

 ходім зі мною:

ти попереду,

 а я (кажи ім'я своє)

за тобою...

 І хрестить нас мати,

на ріднім порозі,

щоб нам, її дітям,

щастило в дорозі.

 коли з вами ангел

попереду піде,

 вас будуть минати

невдачі і біди.

 Дмитро Білоус

—  Прочитайте слова, які слід промовляти, вирушаючи в дорогу. Вивчіть їх, користуйтеся ними.

—Що турбує матір і що її заспокоює? —Коли вас будуть минати невдачі й біди?

БАТЬКІВЩИНА. УКРАЇНА

Святе слово — рідна мати;

Єсть іще святиня —

Вища, Богові миліша, —

Рідная Вкраїна.

Пантелеймон Куліш

Україно! Ти для мене диво!

 І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

Василь Симоненко